Консультація

Шляхи попередження та подолання соціально-педагогічної занедбаності дітей

    Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, упертістю, неадекватною самооцінкою (заниженою чи завищеною), озлобленістю, невпевненістю у власних силах, недисциплінованістю, утечами з дому тощо. Усе це свідчить про те, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних і правопорушників.

  Причини виникнення даного явища коріняться вже у періоді дошкільного дитинства. Видатний український педагог В. Сухомлинський наголошував: «Важкою дитина стає саме в цьому віці - від року до семи-восьми років». Саме в цей період закладається фундамент особистості - формуються основні мотиваційні, інструментальні та стильові риси, первинні етичні поняття та категорії, здатність бачити прекрасне навколо себе. У свідомості дитини виникає розуміння власних можливостей та свого місця в системі суспільних відносин. Дитина поступово входить у суспільне середовище, формується як особистість, яка постійно розвивається. Перетворення людського індивіда на особистість відбувається у процесі соціалізації, яка є процесом входження дитини в соціальне середовище, що включає в себе засвоєння мови, норм і правил поведінки, моральних цінностей. І якщо в цей відповідальний і значущий період дитиною не займаються й не приділяють їй достатньої уваги, виникають затримка та негармонійність розвитку, неуспішність і непродуктивність діяльності, порушення у процесах самовизначення, реалізації особистісного потенціалу, психологічна вразливість дитини. Наслідком недостатнього засвоєння позитивного соціального досвіду стає важковиховуваність.

   Для педагогічно занедбаних дітей характерні такі особливості поведінки:

• неправильно сформовані потреби - матеріальні потреби переважають над моральними; більшість матеріальних потреб мають аморальний характер - для їх задоволення використовують засоби, які не завжди відповідають нормам моралі, що призводить до деградації особистості;
• «важкі діти» прагнуть до спілкування з подібними до себе, перебувають поза зв'язками з постійними дитячими колективами;
• недостатньо розвинена потреба в пізнанні навколишнього світу;
• погано вчаться, не володіють методами пізнавальної діяльності;
• перекручені естетичні потреби;
• не розвинена, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;
• спостерігається непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;
• украй обмежені інтелектуальні інтереси;
• перевага утилітарних інтересів над духовними позбавляє цих дітей перспективи розвитку, інтелектуального та морального вдосконалення;

   Отже, педагогічно занедбаними називають дітей, які систематично порушують установлені норми та правила поведінки, з відразою ставляться до навчання, виявляють негативізм до соціального оточення.

  Значну роль у подоланні педагогічної занедбаності  відводиться  особистості педагога.

   Говорячи про особистість педагога, варто зупинитись на найістотніших якостях, що забезпечують ефективне моральне виховання:

• повага й довіра до дітей;
• професійна майстерність (педагог- джерело знань, інформації);
• високий моральний авторитет;
• творчий стиль діяльності;
• організаторські здібності;
• знання специфіки роботи з дітьми й урахування їх вікових особливостей;
• широкий культурний кругозір.

   Основні функції педагога-вихователя:

• забезпечувати оптимальні умови для всебічного й гармонійного розвитку вихованців;
• систематично вивчати індивідуальні анатомо-фізіологічні та соціально-психологічні особливості розвитку дітей групи;
• здійснювати організацію й виховання первинного дитячого колективу, усебічно вивчати динаміку його розвитку;
• проводити виховні та організаційні заходи зі створення оптимальних умов, які б сприяли зміцненню та збереженню здоров`я дітей;
• здійснювати організаційно-виховну роботу з учасниками освітнього процесу, спрямовану на формування у дітей старанності й дисциплінованості у процесі освітньої діяльності з урахуванням їх індивідуальних потенційних розумових можливостей;
• проводити цілеспрямовану організаційно-педагогічну роботу з батьками, забезпечувати системність у формуванні психолого-педігогічної культури батьків;
• домагатись єдності вимог до вихованців з боку закладу й сім`ї.

    Шляхи подолання проблеми педагогічної запущеності дітей:

Об` єктиве ставлення до педагогічно запущених дітей.

Педагогічний вплив здійснюється в неафективному стані педагога.

Випереджаюче виховання позитивних якостей у дітей.

Організація здорового суспільства в соціальному та психічному плані.

Забезпечення достатньої психолого-педагогічної культури батьків.          Створення соціально-педагогічних умов для реалізації й задоволення кожною особистістю своїх інтересів і потреб.

Подолання в суспільстві рецидивів насильства, жорстокості, обмеження    розповсюдження «масової культури».

Забезпечення високого соціального статусу педагога в суспільстві.